uk
Історія Атрибуціi: 1959 р., Реріх Ю.М., Інститут сходознавства АН СРСР: Монголія, ХІХ ст./Кількість: 1/Історія предмета, легенда: Надійшла від протоієрея Фоменка К.Ф., який отримав зображення від Костенкова К.І., головного попечителя калмицького народу. (Указатель Церковного археологического музея при Киевской духовной Академии. Составлен Н.И. Петровым. Изд.второе., Киев, 1877, с.)./Опис: (скр. bhavacakra, тиб. srid-pa’i-khor-bo, бур. сансарын хурдэ, калм. сансарин кюрде)
На іконі вгорі зображено Будду Шак’ямуні, який вказує рукою на місяць. В середній частині знаходиться постать велетенського чудовиська, яке тримає бгавачакру, або “колесо буття”. Воно складається з концентрованих кіл. Його зовнішнє коло – це дванадцять сюжетів, пов’язаних так чи інакше із світом людей, їх побутом. Друге коло розділено на шість частин, заповнених різноманітними малюнками, що відбивають життя і побут істот, які населяють “колесо буття”: 1. боги – їх вшановують танцями, їм підносять воду та квіти; 2. асури за звичай воюють; 3. люди займаються своїми звичними справами – хтось оре землю, хтось доїть корову, жінка ненькається з дитиною, собака стереже худобу; 4. прети, як їм і положено, мають великі животи і тоненьке горло, і через те ніяк не можуть насититися; 5. ріки та озера населені водними тваринами, на землі – хижі звіри та копитні; 6. в центрі ада – Яма із дзеркалом карми у супроводі двох демонів вирішує долю кожної істоти після суду і, відповідно, нещасних відправляють в різні відділи аду: чи варять у киплячому чані, чи кидають на палі і т.д. Наступне коло розподілено за кольором на два поля: чорне і біле. І нарешті в центрі – малюнки півня, свині та змії. Землю презентують високі гори; небо, насиченого синього кольору, заповнюють хемари. Над чудовиськом у космосі парить постать Шак’ямуні і колесо, або чакра./Опис обрамления, постамента: Обрамлення блакитного шовку, покривало жовтого шовку/ншi написи, штампи, печатки, етикетки, наклейки: 1915, КК297, 697
Написи на лицевому боці, під окремими зображеннями, російською мовою в старій орфографії (чорнилом):
а) ліворуч вгорі: “Бурханъ Шиджи Муни”;
б) ліворуч внизу: “Даянчи”;
в) ліворуч від центру внизу: “Мангусъ”;
г) ліворуч вгорі: „Избавленіе”
д) ліворуч, в середині, на синьому тлі: “Небо”, на зеленому – “Земля”.
Арабськими цифрами від одного до дванадцяти розмічено зліва направо по колу, послідовність дванадцяти ланцюгів взаємообумовленного існування і шести світів сансари.
Вгорі ліворуч, на червоному тлі, напис золотом тібетського тексту: “brlam [brm]-par-bya-zhing-’byang [dbyang]-par [phar]-bya// sangs-rgyas-bstan-pa-’jug [bjug]-par-dbye [bye]// ’dzam-bu’i-gling [’dam-bu’i-khyim]-la-glang-chen-bzhin// ’chi-bdag-sde-ni-gzhOM-par-bya//”.
Переклад: [Той, хто] позбавиться гордині,// Відкриє вхід до вчення Будди,// І як Великий Слон із Дзамбулінга // Війська Владикі смерті переможе//]